День рідної мови

9 листопада Україна святкувала День української мови та писемності. Спочатку з цим святом привітав громадян України її президент Віктор Янукович, пообіцявши плекати українську мову як безцінне надбання народу, яке й надалі залишатиметься консолідуючою силою нашого суспільства. А потім уже громадяни України прийшли привітати президента та його адміністрацію з цим святом…

Організаторів акції не бракувало: громадянський рух «Відсіч», рух добровольців «Простір свободи», громадська кампанія «Новий громадянин», товариство «Просвіта» й агенція «Інтеркультура». Отже, молоді кияни ще о 14.30 почали збиратися на Контрактовій площі – акція була короткою, але яскравою: охочим розмальовували щоки в кольори національного прапора, а також загалу було показано лялькову виставу, в якій ляльковод-«Путін» керував українськими політиками-маріонетками на чолі з президентом. Потім молодь рушила пішки до Банкової, з’єднавшись із представниками старшого покоління, які чекали «молодої крові» біля приміщення Спілки письменників. Збоку виглядало дуже концептуально: коли стара гвардія стояла зі старим, вилинялим жовто-блакитним прапором, який уже більше скидається на біло-блакитний (напевне, застав ще часи боротьби за сьогоднішню незалежність) – і раптом Банкова зацвіла молодими обличчями і яскравими, новенькими прапорами!

 

Втім, із прапорами не все вийшло так однозначно, як планувалося. Хоча організатори попереджали, що акція носить не політичний, а винятково громадський характер, тому будь-яке використання партійної символіки розцінюватиметься як провокація, дехто їх не послухав. На скандування гасла «геть партійні прапори!» проплачені учасники мітингу до пори до часу не звертали ніякої уваги, а потім із почуттям виконаного обов’язку та словами «вот ми щас уйдьом – і пасмотрім, сколька іх астанєтся!» згорнули свої білі прапори з сердечками і розчинилися в натовпі.

 

Здебільшого відстояти державну мову прийшли пенсіонери та студенти – середнє покоління, як завжди, у робочий час майже не змогло покинути роботу. Зате цілком органічно виглядали поважні бабці в намітках і сердаках та енергійні студенти з боді-артом і пірсингом. Ніякого конфлікту поколінь – просто різні форми одного прагнення…

 

Акція протесту під адміністрацією президента тривала понад годину. Виступи промовців доповнювалися барабанним боєм та скандуванням різноманітних гасел різних ступенів революційності – від «країна – Україна, державна мова – українська!» до «Зека геть!» Мешканці столиці та делегати від регіонів (журналістам, яких теж було достатньо, вдалося  виокремити навіть делегацію кримських українців та брюссельську українку, родичку Бандери) одностайно вимагали від президента зняти з розгляду закон про мови, який, юридично утверджуючи державну двомовність, є дуже важливим інструментом зросійщення, проти якого і прийшли протестувати українці. За цей час перед присутніми виступили народні депутати Юрій Гнаткевич та Олесь Доній, заступник голови і відповідальний секретар товариства «Просвіта» Микола Нестерчук, а також Артем Полежака, який читав свої вірші, та Сашко Положинський, який, крім усього іншого, співав уже напівзабуту загалом «Червону калину» – та ще й без купюр, включаючи рядок «визволяти братів-українців з московських кайдан». 

 

Увечері святкування завершилося ще однією акцією солідарності – на майдані Незалежності, біля підніжжя так званої «Галі». Флеш-моб полягав у тому, що з палаючих свічок на асфальті виклали слова «Відчуй смак рідної мови».

 

 

 

 

 

 

Джерело: Не Будь Байдужим!